Ти така, як я, незламана.
Ліга підібрала Віру ще дитиною. Мовчазна темноволоса дівчинка з великими очима нагадувала бебi. Серед своїх вони називали її лялька, з роками відьмою. Віра була прийнята в щойно сформовану школу, де дітей навчали вбивствам. У Лізі з'явилися пару трійок людей з досвідом, що з радістю взялися навчати хлопців прихованим стратегіям, самообороні, володінню ножем, торгівлі інформацією. Навчали червоних, синіх і її, так як вона була єдина помаранчевого кольору. Зелені трималися відокремлено: вивчали карти, збирали зброю та багато ще чого. Перші три кольори були ідеальними вбивцями. Ліга виробила тринадцять дітей-солдатів. Вони підпорядковувалися головному, про те, які вони виконують накази знали обмежене коло осіб. Про Віру йшли чутки, що вона зводить з розуму для Ліги. Тринадцять хлопців висаджували на ділянці, де у кожного було своє завдання. Вони були командою і в той же час кожен був сам за себе. Еліс-синя, вона добре сходилася з людьми, а тому вона запрошувала нових дітей зі здібностями, улізала в довіру ... Мартіна вміла розставляти пастки і майстерно йти від переслідування, на її рахунку десятки згублених мисливців за головами. Командиром загону був Люк, останній червоний, який загинув за нез'ясованих обставин. І того з тринадцяти солдатів в Лізі залишилося троє. Ніхто не знав точно, але багато хто здогадувався, що в Лізі зрадник, що крок за кроком вбиває обраних. Коли це стало зовсім явно дорослі жорстоко допитувалися дівчинку з команди Фенікс, що вціліли.
Вірі ніколи не було так страшно, як тоді, коли їй на голову наділи мішок, облили водою і стукнули шокером. Пекельний біль розійшовся по всьому тілу дівчинки. Вона повалилася на підлогу кричачи від болю. Вона благала припинити муки. Просила, схлипуючи, не в силах подивитися в очі тим, кому так сильно довіряла. Вона була найвідданішою послушницею школи, в якій її навчали. Вона старанно навчалася, виконувала всі вказівки без питань. Вона готова була розлучитися з життям за справу.
Під час тортур Віра відключалася. Вони могли просто включити білий шум і покінчити з нею без зайвої крові, але вона потрібна була їм живою. Вони повинні були показати, що буде з тим, хто вирішить їх зрадити. Тільки зрадник був. Був серед своїх і зараз дивиться на те, як Віра звивається від болю.
У несвідомому стані дівчинка бачила батьків. Вони сиділи за великим обіднім столом. Вони з сестрою і батьки. Мама ... Вірі так не вистачало ненькиних рук, в обіймах яких весь світ. Анжеліка. Найбільше саме з сестрою Віра відчувала розлуку. Вони ніколи раніше не розлучалися довше двох годин. Коли хворіла Віра Анжеліка, цілувала її в щоку, погладжуючи волосся наговорювала, що все буде добре. Вірі так хотілося почути слова сестри: все буде добре.
Прощай, мій Ангелок… Давай, тисни гачок.
Скільки Віра була без почуттів вона не знала. Коли вона прийшла до тями, біля неї сиділа Еліс, що дивилася на її розбиті губи і допомагала зробити ковток води. Вона сказала щось на зразок їй шкода. Одне добре, що більше з уцілілих дівчаток нікого не чіпали. Дорослі вирішили іншим шляхом шукати зрадника, а яким ніхто не знав. Всі діти були налякані. Як відомо страх - слушна зброя. За допомогою страху вони збиралися стримувати дітей. Ніхто не наважиться зараз діяти відкрито, боячись піддатися тортурам або бути вбитим.
Віра не боялася смерті. Вона ніби нежива. Все що їй здавалося правильним, стало нічим. Вона стільки сил віддала борючись за праву справу, щоб по клацанню пальців стати ізгоєм.
На тілі сліди від електричного розряду. Шрами, що вона не зможе приховати, не зможе змити більше ніколи. Злість наповнювало серце Віри. Вона ніколи раніше не відчувала подібних почуттів. Злість, образа, ненависть. Віра зневажала своїх вчителів, тих, хто мовчки стояв і дивився на те, як вершиться її доля.
Коли в Лізі з'явилася Нова Безіменна дівчинка по табору пройшов слух, що вона бачила Віру за стіною. Серед хлопців ніхто не знав, що у неї є сестра. Віра приховувала цей факт, як найдорожче, що у неї залишилося. Вона ніколи не дозволить сестрі приєднатися до них. Тепер точно не дозволить.
Віра вибрала боротьбу. Вибрала Лігу. Наївно вважаючи, що вони будуть справедливо боротися. Одного разу вона завоює право вільно жити всім тим, хто зараз знаходиться в бігах. Віра альтруїст. Віра добра дівчинка. Тієї Віри більше немає. Її викурили тортури і брехня.
Віра втекла з табору, що був їй домом кілька років. Їй не склало великих труднощів замінити пам'ять хлопців необхідної їй пам'яттю. Вона виросла в своїх навичках і тепер не просто зводила з розуму, але і керувала розумом.
За стінами Віра пофарбувала волосся в рожевий і зістригла довге густе волосся досить коротко, щоб з боку скидатися на хлопчика. В дорозі Віра обзавелася рюкзаком і кепкою з кедами, про які давно мріяла. У Лізі Віра одягалася в сукні, щоб збити з пантелику і обеззброїти тоді, коли від малятка цього ніхто чекати не міг.
Вірі йшли оверсайз костюми, вона нагадувала гарненького хлопчика з пухнастими віями. Саме хлопчиком Вірі було найпростіше пройти ні з ким не зв'язуючись. Рідкісні зіткнення з втікачами, яких хвилювало більше від куди вона, ніж якою силою вона володіє. Віра була небагатослівна, трималася осторонь, брала те, за чим приходила і також не прощаючись йшла.
Одного разу в одній зі своїх вилазок на якийсь день без Ліги вона зіткнулася з Анжелікою. Хто міг подумати, що вони зустрінуться ось так випадково.
Віра дивилася впертою смолою очей на такого ж роду впертий погляд свого близнюка. Віра не стала ховати волосся в капюшон і зариватися поглядом в підлогу, намагаючись уникнути хворобливого возз'єднання. Вона не збиралася бігти. Не зараз і ні потім. Якщо Вірі і судилося померти, то від рук сестри зійде.
- Коротун, а ти підросла.

♫ Стріляй - Океан Ельзи
[AVA]https://i.imgur.com/OJbiKCD.png[/AVA]
[NIC]Вiра[/NIC]
[STA]крізь терни і до біса[/STA]
[SGN]Імперіі впадуть у море й звідусіль завиють нам вітри.[/SGN]
[LZ1]ВIРА, 15 ^y.o.
profession: винахідливо вирішує проблеми Ліги;
power color: помаранчевий;
dark reflection: Анжелiка.[/LZ1]

Отредактировано Esther Blackwood (2022-06-04 22:59:10)