Сегодня в Сакраменто 30°c
Sacramento
Нужны
Активисты
Игрок
Пост
Конечно же, он не мог. На что только надеялась? Ответ был дан раньше, чем задан вопрос, но Алиса все равно спрашивала и просила.
Читать далее →
Дуэты

    SACRAMENTO

    Информация о пользователе

    Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


    Вы здесь » SACRAMENTO » Альтернативная реальность » твоя кожна клітиночка вже моя


    твоя кожна клітиночка вже моя

    Сообщений 1 страница 3 из 3

    1

    The Darkest Minds (2018)

    Анжеліка та Віра
    https://i.imgur.com/jpLRy7P.png

    Хто тобі допоможе, якщо навіть сім'я - це лише слово.

    [LZ1]АНЖЕЛІКА, 15 y.o.
    profession: біглянка;
    sister: Віра[/LZ1][NIC]Анжеліка[/NIC][STA]пожежа[/STA][AVA]https://i.imgur.com/zXqmlni.jpg[/AVA][SGN][/SGN]

    Отредактировано Krzysztof Kopernik (2022-06-24 18:14:12)

    +7

    2

    Ти така, як я, незламана.
    Ліга підібрала Віру ще дитиною. Мовчазна темноволоса дівчинка з великими очима нагадувала бебi. Серед своїх вони називали її лялька, з роками відьмою. Віра була прийнята в щойно сформовану школу, де дітей навчали вбивствам. У Лізі з'явилися пару трійок людей з досвідом, що з радістю взялися навчати хлопців прихованим стратегіям, самообороні, володінню ножем, торгівлі інформацією. Навчали червоних, синіх і її, так як вона була єдина помаранчевого кольору. Зелені трималися відокремлено: вивчали карти, збирали зброю та багато ще чого. Перші три кольори були ідеальними вбивцями. Ліга виробила тринадцять дітей-солдатів. Вони підпорядковувалися головному, про те, які вони виконують накази знали обмежене коло осіб. Про Віру йшли чутки, що вона зводить з розуму для Ліги. Тринадцять хлопців висаджували на ділянці, де у кожного було своє завдання. Вони були командою і в той же час кожен був сам за себе. Еліс-синя, вона добре сходилася з людьми, а тому вона запрошувала нових дітей зі здібностями, улізала в довіру ... Мартіна вміла розставляти пастки і майстерно йти від переслідування, на її рахунку десятки згублених мисливців за головами. Командиром загону був Люк, останній червоний, який загинув за нез'ясованих обставин. І того з тринадцяти солдатів в Лізі залишилося троє. Ніхто не знав точно, але багато хто здогадувався, що в Лізі зрадник, що крок за кроком вбиває обраних. Коли це стало зовсім явно дорослі жорстоко допитувалися дівчинку з команди Фенікс, що вціліли.
    Вірі ніколи не було так страшно, як тоді, коли їй на голову наділи мішок, облили водою і стукнули шокером. Пекельний біль розійшовся по всьому тілу дівчинки. Вона повалилася на підлогу кричачи від болю. Вона благала припинити муки. Просила, схлипуючи, не в силах подивитися в очі тим, кому так сильно довіряла. Вона була найвідданішою послушницею школи, в якій її навчали. Вона старанно навчалася, виконувала всі вказівки без питань. Вона готова була розлучитися з життям за справу.
    Під час тортур Віра відключалася. Вони могли просто включити білий шум і покінчити з нею без зайвої крові, але вона потрібна була їм живою. Вони повинні були показати, що буде з тим, хто вирішить їх зрадити. Тільки зрадник був. Був серед своїх і зараз дивиться на те, як Віра звивається від болю.
    У несвідомому стані дівчинка бачила батьків. Вони сиділи за великим обіднім столом. Вони з сестрою і батьки. Мама ... Вірі так не вистачало ненькиних рук, в обіймах яких весь світ. Анжеліка. Найбільше саме з сестрою Віра відчувала розлуку. Вони ніколи раніше не розлучалися довше двох годин. Коли хворіла Віра Анжеліка, цілувала її в щоку, погладжуючи волосся наговорювала, що все буде добре. Вірі так хотілося почути слова сестри: все буде добре.
    Прощай, мій Ангелок… Давай, тисни гачок.
    Скільки Віра була без почуттів вона не знала. Коли вона прийшла до тями, біля неї сиділа Еліс, що дивилася на її розбиті губи і допомагала зробити ковток води. Вона сказала щось на зразок їй шкода. Одне добре, що більше з уцілілих дівчаток нікого не чіпали. Дорослі вирішили іншим шляхом шукати зрадника, а яким ніхто не знав. Всі діти були налякані. Як відомо страх - слушна зброя. За допомогою страху вони збиралися стримувати дітей. Ніхто не наважиться зараз діяти відкрито, боячись піддатися тортурам або бути вбитим.
    Віра не боялася смерті. Вона ніби нежива. Все що їй здавалося правильним, стало нічим. Вона стільки сил віддала борючись за праву справу, щоб по клацанню пальців стати ізгоєм.
    На тілі сліди від електричного розряду. Шрами, що вона не зможе приховати, не зможе змити більше ніколи. Злість наповнювало серце Віри. Вона ніколи раніше не відчувала подібних почуттів. Злість, образа, ненависть. Віра зневажала своїх вчителів, тих, хто мовчки стояв і дивився на те, як вершиться її доля.
    Коли в Лізі з'явилася Нова Безіменна дівчинка по табору пройшов слух, що вона бачила Віру за стіною. Серед хлопців ніхто не знав, що у неї є сестра. Віра приховувала цей факт, як найдорожче, що у неї залишилося. Вона ніколи не дозволить сестрі приєднатися до них. Тепер точно не дозволить.
    Віра вибрала боротьбу. Вибрала Лігу. Наївно вважаючи, що вони будуть справедливо боротися. Одного разу вона завоює право вільно жити всім тим, хто зараз знаходиться в бігах. Віра альтруїст. Віра добра дівчинка. Тієї Віри більше немає. Її викурили тортури і брехня.
    Віра втекла з табору, що був їй домом кілька років. Їй не склало великих труднощів замінити пам'ять хлопців необхідної їй пам'яттю. Вона виросла в своїх навичках і тепер не просто зводила з розуму, але і керувала розумом.
    За стінами Віра пофарбувала волосся в рожевий і зістригла довге густе волосся досить коротко, щоб з боку скидатися на хлопчика. В дорозі Віра обзавелася рюкзаком і кепкою з кедами, про які давно мріяла. У Лізі Віра одягалася в сукні, щоб збити з пантелику і обеззброїти тоді, коли від малятка цього ніхто чекати не міг.
    Вірі йшли оверсайз костюми, вона нагадувала гарненького хлопчика з пухнастими віями. Саме хлопчиком Вірі було найпростіше пройти ні з ким не зв'язуючись. Рідкісні зіткнення з втікачами, яких хвилювало більше від куди вона, ніж якою силою вона володіє. Віра була небагатослівна, трималася осторонь, брала те, за чим приходила і також не прощаючись йшла.
    Одного разу в одній зі своїх вилазок на якийсь день без Ліги вона зіткнулася з Анжелікою. Хто міг подумати, що вони зустрінуться ось так випадково.
    Віра дивилася впертою смолою очей на такого ж роду впертий погляд свого близнюка. Віра не стала ховати волосся в капюшон і зариватися поглядом в підлогу, намагаючись уникнути хворобливого возз'єднання. Вона не збиралася бігти. Не зараз і ні потім. Якщо Вірі і судилося померти, то від рук сестри зійде.
    - Коротун, а ти підросла.

    Стріляй - Океан Ельзи
    [AVA]https://i.imgur.com/OJbiKCD.png[/AVA]
    [NIC]Вiра[/NIC]
    [STA]крізь терни і до біса[/STA]
    [SGN]Імперіі впадуть у море й звідусіль завиють нам вітри.[/SGN]
    [LZ1]ВIРА, 15 y.o.
    profession: винахідливо вирішує проблеми Ліги;
    power color: помаранчевий;
    dark reflection: Анжелiка.[/LZ1]

    Отредактировано Esther Blackwood (2022-06-04 22:59:10)

    +4

    3

    Не обіцяй назавжди
    Не обіцяй навічно
    Де твоє-моє завтра
    У скронях вітер свище.
    Не обіцяй, навіщо?

    Якщо всесвіт розпочався з великого вибуху, то всі наші тіла зроблені з зірок. Кожне нове життя - безкрайній космос думок, ув'язненний у черепній коробці. Людське тіло раніше стало саме той перешкодою, яку кожному живому необхідно було подолати. Вийти за межи можливого. Довести насам перед собі: я можу усе, що забажаю. Тому видатні спорцмени кожний день робили для всього людства те, що не спроможний був виконати цілий вид. Одаровані люди не фізичною силою, але мізками, також тягли на своїх плечах усе людство. Саме вони робили ті гіганськи кроки для цивілізації, які привели суспільство до нового витку історії. Якщо всі ми - зоряний пил, то хто сказав, що для нас взагалі існують будь які межі?
    Усі кордони лише у нашій голові.
    Ліка з малих років була дівчинкою веселою та прудкою. У порівнянні з сестрою-близнюком, не полюбляла довго сидіти над якоюсь справою, швидко перемикаючись між заняттями. В той же час, вона інколи годинами порсалась у своих речах, відтворюючи сценки с фільмів. У вісім років дівчинку віддали на заняття по роликам, а в дев'ять малеча запалала бажанням навчитися карате. Анжеліка вміла і плавати, і малювати, і навчалася грати на гітарі. Здавалося, що дівчинка поспішає жити, у той час, коли сестра нікуди не летіла, робила все вдумливо та ретельно... якось так і пройшло дитинство, яке обірвалося занадто рано.
    Хвороба, яка забирала дітей по всьому світі, не торкнулася близнючок, але пробудило в них неймовірні властивості. Віра, спокійна рішуча Віра розкрила в собі дар впливу на чужу свідомість. Дуже сильний дар для малечи став прокляттям. Ношею, яку вона несла на своих тонких дитячих плечиках. Напевно, навіть не усвідомлюючи, на що справді тепер спроможна.
    Анжеліка натомість отримала здатності к вогню. Якщо у перший рік вона була спроможна на маленькі дива: розпалити невеличкий вогник, пройти скрізь полум'я, загасити пожежу, то згодом це вже була стіна вогню або куля полум'я, яка литіла нібито з гармати. У розподільчому центрі дівчинок розділили, а згодом Ліка дізналася, що сестра загинула. Так їй сказали. Це була брехня. Розпач та відчай охопили Ліку, вона не розуміла, як загасити цю бурю у своїй скроні та сердці.

    Через деякий час трапилася втеча з табору, у якому тримали дітей, неначе у рабстві. Анжеліка та ще декілька сот дітей втекли. Згодом багатьох з них зловили і повернули до табору. Дівчинка ж потрапила у іншу пастку, хоча ще не розуміла цього.
    Ліга прикривалася добрими намірами, але вела дітей прямісінько до аду. Війна - це ад, а діти навіть не солдати, лише зброя. Серед членів Ліги пройшов слух, начебто помаранчева стала зрадником. Її довго катували, а далі - вона просто зникла. Розповідь о цій дівчинці дуже хвилювала Анжеліку, бо у цієї помаранчевої була така сама здібність, що і у сестри. Щось в середині не погоджувалося зі звісткою о смерті. Вони близнюки, якщо загине одна, друга обов'язково це зрозуміє. Та зустрітися з помаранчевою не вдалося. Ліка кожен день тренувалася, щоб вміння зростали, а вона стала найкращим солдатом. Десь вглибині душі її наснага - це жага помсти за сестру. Лють накопичувалася, з нею росла й сила.

    Нове завдання - як перевірка, спроможна ли вона бути кращою та першою. В группі три підлітка, у всіх різні здібності. Маленька команда вбивць. Ціль - знайти та знешкодити группу мисливців на дітей. Ліка пішла на розвідку, та зустріла зовсім іншу людину. Напроти неї завмерла така саме дівчинка, тільки волосся іншого кольору. - Привіт, - лунає ехом голос. Поза напружена, сестра вмерла, тоді хто це?! - Навіть не намагайся! - Ліка мала на увазі: чепати зброю. Ліка мала на увазі: прикидатися сестрою. І нехай очі навпроти дивилися її власними очима, віри їм - ніякої. - Хто ти? Не бреши мені! - Застерігає, а на кінчиках пальців народжуєсться вогонь.

    Не обіцяй, не треба
    Залежить час найближчий
    Та не завжди від тебе.
    [LZ1]АНЖЕЛІКА, 15 y.o.
    profession: біглянка;
    sister: Віра[/LZ1][NIC]Анжеліка[/NIC][STA]пожежа[/STA][AVA]https://i.imgur.com/zXqmlni.jpg[/AVA][SGN][/SGN]

    Отредактировано Krzysztof Kopernik (2022-06-24 18:25:33)

    +1


    Вы здесь » SACRAMENTO » Альтернативная реальность » твоя кожна клітиночка вже моя


    Рейтинг форумов | Создать форум бесплатно